Поради батькам

     Поради батькам.

                  Розвиток логіко-

   математичного мислення дітей.

Велику роль у залученні малюка до світу математики відіграють батьки. Звичайно, вихователь під час занять, індивідуальної роботи, спостережень, екскурсій, дидактичних та сюжетно-рольових ігор формує у дитини елементарні логіко-математичні знання, уявлення, вміння та навички, однак спонукати дитину до пізнання – це завдання найближчих їй людей, а до того ж чудова можливість поспілкуватися зі своїм малям.

Пропонуємо декілька порад батькам про те, як можна розвивати логіко-математичне мислення дитини у невимушеній «домашній» обстановці, під час повсякденного спілкування.

        «МАТЕМАТИЧНІ» поради на щодень:

На прогулянці                        

На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, як ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад: «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) «чотири», «чотири»… Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У кімнаті

                                                          

Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казочку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання, запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).

Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один в один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них серіаційні ряди,групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

Заохочуйте дитину самостійно організувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

На кухні

                                                 

Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти.Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування моркви, буряка, картоплі, цибулі.Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацюмакарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти (згрупувати) їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, скільки ви, а скільки разом; скільки було до того, як він почав ліпити, і скільки стало. Обов’язково відзначайте вклад дитини у спільну справу, не скупіться на похвалу.

Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу.Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання. За таким же принципом можете проводити гру «Магазин», тобто «купувати» у дитини певні продукти.

З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок,кораблик або те, що їй заманеться. При цьому ставте умову – використовувати губки лише певного кольору або розміру. Якщо вдасться, то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить.Так у малюка  розвиватиметься вміння класифікувати, лічити, а також креативне мислення.

 Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети, схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місце розташування. Наприклад: «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху; в шухляді; біля чайника; під каструлею; справа від глибокої тарілки.» Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися у просторі, закріпленню уявлення про геометричні фігури, а також активізації у мовленні назв посуду.

В природі

                                                         

Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на однеЦікаво буде оголосити конкурс на віднайдення найменшого чи найбільшого камінчика.Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх.Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче.З шишок, каштанів. камінців, листочків, гілочок попросіть дітейвикласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше. Залучайте дітей до ігор: «Скільки кроків до дерева?», «Який листочок більший?», «Виклади листочки за зростом».Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, - вправо чи вліво; хто живе на дереві, а хто під ним. Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки (лінійки); викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого (найнижчого) дерева.

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка – цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

ФОРМУВАННЯ ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИХ

          УЯВЛЕНЬ У ДІТЕЙ 5-6 РОКІВ

Шановні батьки!

Пропонуємо Вам математичний проект «Формування логіко-математичних уявлень у дітей 5-6 років». Перш ніж розпочати спільну з дитиною роботу, прочитайте, будь ласка, методичні настанови. Їх дотримання допоможе Вам змістовно й результативно діяти з ма­люком, підтримувати інтерес до занять з математики, спонукатиме до розроблення схожого (або кращого) проекту формування логіко-математичних уявлень у дітей.

Мета і завдання логіко-математичного розвитку дитини:

·         розвиток пізнавальної активності й елементів навчальної діяльності: самостійності; самооцінки; самоконтролю тощо;

·         розвиток доказового та логічного мислення дитини через взаємодію з предметно-ігровим середовищем;

·         розвиток конструктивного мислення;

·         розширення спектра пізнавальних дій;

·         виховання інтересу до логіко-математичної діяльності.

Спільна діяльність дитини і дорослого ґрунтується на засадах особистісно орієнтованої моделі взаємодії, в основу якої покладено такі принципи побудови спілкування з дитиною:

1.  Вільний розвиток дитини - основа формування її інди­відуальності.

2.  Вилучення наказової форми з навчально-виховного процесу.

3.  Надання дитині свободи вибору діяльності.

4.  Звернення дитини до дорослого: «Допоможи мені зробити це са­мому», - основа взаємодії.

Навчальна діяльність дитини старшого віку (5-6 років) базується на ігрових технологіях, різноманітності наочності й ко­мунікацій. Тому важливо розпочинати навчально-виховний процес із формування логіко-математичних уявлень, дотримуючись основ­них принципів:

Ø   від відчуття до знання: «У розумі немає нічого такого, чого раніше не було б у відчутті»;

Ø   наочності;

Ø   систематичності, послідовності засвоєння знань, умінь і навичок;

Ø   від простого до складного;

Ø   паралельних вправ (реалізація програмових завдань у змінених формах організації діяльності).

Правильна побудова системи індивідуального навчання з ура­хуванням особливостей психічного розвитку дитини - старшого дошкільника, є важливою умовою забезпечення ефективності на­вчального процесу.

Очікувані результати:

1. Засвоєння основних математичних понять (класифікація, серіація, обчислювальна діяльність).

2. Уміння знаходити різні можливі варіанти розв'язання логіко-математичних, інтелектуальних задач.

3. Уміння аргументувати свою відповідь.

4. Розвиток пояснювального мовлення, уміння висловлювати й об­стоювати свою думку.

5. Розвиток і підтримка допитливості, життєвої компетентності ди­тини.

6. Упорядкованість уявлень про навколишній світ, розуміння зв'язку між предметами і явищами.

7. Цілеспрямоване, послідовне збагачення лексичного запасу ди­тини.

Правила для дорослих у взаємодії з дитиною

1. Хваліть за успіхи і не сваріть за помилки.

Помічайте всі досягнення дитини і не акцентуйте увагу на недоліках. У жодному разі не дорікайте малюкові за те, що він чогось не вміє, навіть якщо це ж завдання легко виконують його однолітки. Не порівнюйте вашу дитину з ними! Пам'ятайте, що порівнювати можна лише вчорашні й сьогоднішні успіхи дитини.

З радістю сприймайте правильні відповіді, аргументовані думки. Вказувати па допущені помилки треба обережно, починаючи з похва­ли. Наприклад: «Молодець! Ти намагався діяти правильно, але в тебе ще не все виходить. Наступного разу ти зможеш виконати завдання краще, ніж сьогодні».

2.  Не поспішайте підказувати.

Давайте дитині час поміркувати, не вимагайте швидкого виконан­ня завдання. Не виключено, що дитині щось не вдасться. Не поспішайте їй допомагати, а попросіть виконати завдання іще раз. І лише після того, як вона спробувала, але все ж не змогла подола­ти проблему, можете втрутитися. Проте в жодному разі не давайте готової відповіді! Натякніть, підкажіть, у якому напрямі дитині слід шукати розв'язок, тобто спробуйте бодай трохи полегшити їй завдан­ня. Але тільки трішки. Це, звісно, непросто. Тут вам знадобляться винахідливість і спритність.

3.  Не вдається - пропустіть завдання, але обов'язково поверніться до нього!

Може бути й так, що виконати завдання все ж не вдається. Тоді не варто застрягати на ньому. Відкладіть виконання і за день-два поверніться до нього знову. Це дуже важливо, бо наступне може бути ще складнішим за попереднє. Отже, дитині слід розібратися з першим завданням, а не приступати одразу до другого.

Якщо повернувшись до нього повторно, малюк знову не досягне мети, слід докладно пояснити йому спосіб розв'язання завдання і пе­реконатися в тому, що він його зрозумів. Тоді з наступним подібним він, імовірно, впорається. 

4.  Усе вдасться - чудово! Хай малюк пояснить чи доведе правильність свого розв'язку.

Якщо ви бачите, що дитина впевнено і правильно виконує одне завдання за одним, можете за неї порадіти. Попросіть малюка по­яснити, як він розв'язує завдання. Дуже важливо, щоб дошкільник усвідомлював спосіб розв'язку і вмів це довести. Якщо йому це важ­ко зробити, поясніть самі. Тоді усвідомлений дитиною спосіб діяння стане універсальним і за потреби може бути застосований у розв'язку інших завдань. Якщо малюкові щось дається занадто легко, запропо­нуйте йому придумати аналогічне завдання самостійно (це хороша вправа для розвитку творчих здібностей). Спробуйте вдатися до та­кого хитрого способу - скажіть, що в його розв'язку є помилка, тоді йому доведеться довести, що він правильно розв'язав завдання.

5.  Кожна інтелектуальна гра має викликати лише радість!

Запобігайте виникненню негативних емоцій! Коли ви помітите, що дитина дедалі більше відволікається від гри, частіше припускається помилок, починає розмовляти на інші теми, вона, очевидно, втоми­лася. У такому разі краще не чекати, доки малюк сам відкине аль­бом з іграми і скаже: «Набридло!». Така реакція може бути пов'язана з появою негативних емоцій. Намагайтеся передбачити таку ситуацію і попередньо перемкнути увагу малюка на іншу діяльність. Тоді інтелектуальні ігри викликатимуть у нього позитивні емоції.  

6.  Ні - насильству!

Якщо малюкові щось не вдається і він не хоче продовжувати будь-яку гру або виконувати певне завдання, у жодному разі не примушуйте його робити це! Навіть якщо вам вдасться його примусити, то основна енергія малюка піде не на розумову роботу, а на подолання свого неба­жання цим займатися. Примус у таких ситуаціях сприяє виникненню у дитини страху перед можливим покаранням. Коли малюк виконує завдання абияк, він часто відволікається, а тому робить багато поми­лок, відповідно зазнає ще однієї невдачі. А це, як правило, викликає ще більше незадоволення у дорослих, що зрештою неминуче призво­дить до нових неприємних переживань дитини. Закріплення таких негативних емоцій поступово породжує стійке негативне ставлення до будь-якої інтелектуальної діяльності, а отже, й до навчання.

Але найбільш руйнівні наслідки має примус, який супроводжується вигуками на кшталт: «Який же ти лінивий, неакуратний!» тощо. Такий «педагогічний» вплив сприяє формуванню у малюка переконаності в своїй нездібності, невпевненості в собі. Невпевненість одразу ж при­носить свої плоди, породжуючи все нові й нові невдачі. 1 самостійно вийти з цього зачарованого кола дитина вже не зможе.

7. Враховуйте індивідуальні особливості малюка!

Коли дитина грає, поспостерігайте, як вона це робить. Якщо вона смілива і впевнена, подбайте про те, щоб навчити її критично оцінювати свої відповіді. А якщо дитина сором'язлива і нерішуча, кра­ще спочатку підбадьорте і підтримайте будь-яку її ініціативу. Коли ма­люк швидко замінює якісь завдання, відповідаючи те, що спало йому на думку, спробуйте знайти спосіб зацікавити його, навчіть доклад­но аналізувати умову задачі, генерувати різні варіанти розв'язання, а потім перевіряти їх. Не будьте байдужими і пасивними, намагайтеся побачити сильні і слабкі місця дитини. Тільки тоді ви зможете викори­стовувати одні шляхи і корегувати інші.

Коли дитина має свою логіку розв'язання задачі, яка часто-густо буває дуже цікавою й оригінальною, не можна зупиняти дитину, кра­ще запитати: «Чому ти так вважаєш?».

Звертаємося до батьків! Пропонуємо сумарні показники логіко-математичного розвитку дітей на кінець дошкільного віку. Перевіряйте, будь ласка, знання та вміння своїх дітей та старанно готуйте їх до навчання в школі. Лише спільними з Вами зусиллями ми зможемо досягнути хороших результатів успішної математичної підготовки дітей до школи та шкільних навантажень.

 Показники логіко-математичного розвитку:

- вміє лічити в межах першого десятка різними способами (лічба кількісна, порядкова, у прямому та зворотному напрямках, лічба від заданого числа);

- знає цифри у межах 0 – 9, утворює числа 1 -10 з одиниць та з двох менших чисел. Встановлює числову рівність, нерівність, визначає відношення «на скільки більше?», «на скільки менше?», «порівну», «стільки ж»; 

- розв’язує прості арифметичні та логічні задачі і приклади, виконує дії додавання і віднімання, використовує знаки плюс (+), мінус (-), дорівнює (=), вміє їх записувати; 

- користується початковими логічними прийомами, висловлюється за допомогою зв'язок «і», «чи», «якщо, то», «ні»; 

- порівнює предмети за висотою, вагою, шириною, довжиною, товщиною, загальною величиною, здійснює класифікацію за цими ознаками.

- володіє знаннями про основні одиниці вимірювання різних величин: довжини (см, м), маси (кг), об’єму (л); має навички вимірювання за допомогою умовної мірки; 

- розпізнає геометричні фігури, знає їх назву, властивості (площинні: круг, овал, трикутник, квадрат, прямокутник, багатокутник, об’ємні: куля, куб, циліндр, конус); знаходить подібні форми у навколишніх предметах, малює /складає предмети з різних геометричних фігур або визначає фігури у заданому малюнку, візерунку тощо; 

- орієнтується у розташуванні предметів у просторі (вгорі, внизу, ліворуч, праворуч, попереду, позаду, посередині тощо), визначає відстань, використовуючи поняття: далеко – близько, поруч – далі. Вміє визначати розташування предметів відносно себе і будь-якого предмета, розміщувати предмети на площині (на столі, в зошиті); 

- диференціює та правильно вживає часові поняття: сьогодні, завтра, вчора, зараз, згодом, раніше, пізніше; 

- володіє знаннями про одиниці часу та їх складові: хвилина, година, доба (частини доби – ранок, день, вечір, ніч), тиждень (назви днів тижня та їх послідовність), місяць (назви 12 місяців та їх послідовність), рік (пори року – весна, літо, осінь, зима); 

- орієнтується у часі за допомогою годинника (в межах півгодини за циферблатом) та календаря, вміє ними користуватися; 

- використовує логіко-математичні уміння в повсякденному житті:
вміє набрати номер телефону служб порятунку;
вміє користуватися пультом телевізора/аудіо – відеотехніки;
має елементарні навички роботи з комп’ютером; 

- знає свій вік, вік тата, мами та інших членів родини, знає дату народження, адресу та номер квартири. 

        Консультація для батьків.

      «Навчайте дітей математичному логічному                                                мисленню»

Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів щодо успіхів у підготовці малюків до школи в їх фізичному, психічному, інте¬лектуальному розвитку. Але важливо пам'ятати, що ще більш ніж раніше зростає роль батьків, кожного доросло¬го, який відповідає формуванню осо¬бистості дитини в сім‘ї, навчанню її чи¬тання, письму, математики, логічному мисленню.

 Математична підготовка дитини проводиться під керівництвом дорослого поступово, в процесі систематичних занять, направлених на ознайомлення з кількісними, просторовими і часовими відношеннями. Заняття можуть проходити у формі гри, бесіди, розповіді й пояснень дорослого, а також організації практичних дій самих дітей (накладання, прикладання, вимірювання, вирізання, побудови, перелічування, письма, штриховки і т. д.). В результаті у дитини формується знання про те, що навколишнє життя заповнене багатьма звуками, рухами, предметами, які відрізняються за своєю природою, кількістю, формою, величиною, розмі¬щенням у просторі. Чим точніші у дітей знання, тим глибше вони розуміють оточуючу їх дійсність.
 Одночасно з придбанням знань у ди¬тини розвиваються навички порівнюва¬ти окремі предмети і множини, виділяти основні їх якості, об'єднувати. Оперую¬чи різними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами) дитина вчиться встановлю¬вати рівність і нерівність множин, нази¬вати кількість певними словами: біль¬ше, менше, порівну, стільки-скільки. Порівняння конкретних множин готує дитину до засвоєння в майбутньому поняття .числа. При організації навчання батьки повинні звертати увагу на те, щоб дитина правильно на¬зивала терміни: «число», «цифра», «фігура», «величина» та інше. Звичай¬но, все це потребує від батьків ціленаправленості й послідовності в роботі, а також методичної підготовки.
Пропоную різні завдання, рекомен¬дації для організації математичних занять з дітьми 3-4 років. Для розвитку логічного математичного мислення батьки повинні мати наступний ма¬теріал: дрібні предмети та іграшки (мотрійки, кубики, качечки, зайчики, ґудзики), карточки (картонні листки, на яких будуть розкладатись ці предмети), а також силуети птахів, тварин, комах, фруктів, овочів, геометричні фігури (м'ячі, куби, круги, квадрати) різні за кольором і за величиною. Цей матеріал необхідно тримати окремо від усіх ігра¬шок, якими грається дитина самостійно. Це може бути «чарівний мішечок» чи «чарівна скринька», в які складаються іграшки. Матеріал для кожного заняття батьки добирають у відповідності з метою навчання і пропонують дитині тіль¬ки той, який необхідний для даного заняття.
 Результат роботи буде залежати від того, наскільки ви зможете зацікавити дитину, як забезпечите її практичну і пізнавальну активність на занятті. Так, на одному із занять дорослий ставить мету: познайомити дитину з тим, що предмети відрізняються один від одного за величиною, бувають великі й ма¬ленькі. Проводяться дидактичні ігри «Гра з мотрійкою» (дитина відкриває мотрійку, знаходить меншу за попередню, поставити завдання «Знайди вели¬ку (маленьку) мотрійку), «Поклади маленьку мотрійку у маленьку іншу, а потім у велику» і т. д.). «Гра з пірамідою» (завдання аналогічне).

 З метою закріплення знань про те, що предмети відрізняються за величи¬ною потрібно організовувати спостере¬ження на прогулянці: велика і маленька собачки, вантажна і легкова машини, чому вантажна машина велика? І т. д. Закріплення знань про величину можна організовувати і при одяганні, роздя¬ганні, підготовці до прийому їжі, сервіровці столу. Наприклад: перед дитиною ставлять дві чашки: «Що це? Подай мені велику чашку, а собі візьми маленьку». Потім дорослий кладе дві різні за величиною ложки і каже: «Знайди маленьку ложечку і поклади її в ма¬леньку чашку, велику ложку - у велику чашку».
 Мама і бабуся на кухні. Запропонуйте дитині подати велику моркву і маленьку. Ось так ненав'язливо батьки допомагають дитині придбати знання про величину предмета.
 Порівнюючи предмети, дорослий до¬помагає дитині встановлювати схожість і відмінність між ними за кольором, формою, величиною, а потім і кількісній якості. Виділення цих якостей дає можливість дитині групувати предмети. Так, прибираючи іграшки на місце, дорослий пояснює дії: «Всіх ляльок поставимо на поличку, машини - під поличку, кубики - в коробку» і т. д. Або ж тато домовляється з дитиною: «Всі іграшки будемо порівнювати з лисичкою. Ті, які менші лисички - в коробку, а які більші - на стіл». Так дитина складає множину предметів за їхньою величиною і одночасно оцінює кількість: маленьких іграшок багато, а великих - мало.
 Одягаючи дитину на прогулянку, мама звертає увагу на ширину шарфика, тасьми в шапки і т. д. Гуляючи по доріжках, дорослий відмічає їхню довжину і ширину. Розглядаючи на вулиці будинки, дитина дає характеристику величині й кількості дверей, вікон.
 Організовуючи ігри та заняття з дитиною, дорослий повинен приділяти велику увагу розвитку мови дітей, активному використанню слів «великий», «маленький», «довгий», «короткий «високий», «низький», «широкий», «вузький».
 Перш ніж навчити рахувати, впізнава¬ти цифри, дитина повинна засвоїти елементарне поняття про сукупність предметів - множину, навчитися виділяти в оточуючому середовищі «багато предметів» і «один». Ці елементарні уявлення і стануть фундаментом подальших знань.

Як же навчити дитину бачити в навко¬лишньому сукупність предметів, виділяти один з них?

 Першим помічником вашим стануть твори усної народної творчості, ті самі пісеньки, потішки, прислів'я. Наприк¬лад: читаючи потішку «Сорока-білобока», потрібно сказати, що на руці багато пальчиків - багато діток у сорок . Аналогічно з іншими потішками.

Збираючись з дітьми на прогулянку, не забувайте, що природа також може стати вашим помічником. Збираючи шишки, гриби, горіхи в кошик, звертай¬те увагу на те, що ви кладете один горіх (гриб, каштан), другий... і в кошику стає багато. Потім пригостіть всіх друзів, всім дали по одному горіху, а в кошику нічого не залишилось. Знову збираєте в кошик і знову стає багато, тому, що поклали нові. Дорослий показує дитині, що різні предмети можуть зустрічатись в різній кількості і цю кількість можна позначити словами «один» або багато».
 В процесі виконання різних вправ вчіть дитину логічному мисленню, ро¬зуміти запитання «Скільки?» (Скільки стало?, Скільки залишилось?, Яких іграшок менше?, Чому?, Яких іграшок більше і чому ти так думаєш?).
 Діти молодшого дошкільного віку по¬винні навчитися не тільки виділяти окремі елементи в множині, але й уміти порівнювати дві множини між собою накладанням і прикладанням. Практичне поелементне (один до одного) порівняння множин дасть змогу дитині побачити, що більших предметів може бути менше ніж маленьких, одних і дру¬гих може бути порівну (стільки-скільки).
Запропонуйте дитині допомогти вам накрити на стіл, на кожну серветку потрібно поставити тарілку, добавте ще одну тарілку. «Чого більше, а чого менше? Що треба зробити, щоб стало порівну?». Не спішіть допомогти дитині вона повинна сама знайти відповідь. Адже в дитини розвивається логічне мислення. Завдання можуть бути різними і з різними предметами.
 В результаті систематичної роботи діти засвоюють першопочаткову кількісну уяву, вчаться складати множини з окремих предметів, знаходити в навколишньому середовищі кількість предметів, встановлювати рівність і нерівність між двома множинами накладанням і прикладанням, відображати дії в мові.
 Знайомлячи дитину із формою пред метів легше це зробити непримусово, в ігровій формі. Ви миєте посуд. Запропонуйте дитині допомогти вам і разом обстежте посуд. Після цього запропонуйте ігровий прийом: Хто більше знай де і назве круглих предметів. В «змаганні» можуть взяти участь всі: тато, мама, бабуся. Дитина зацікавлена, сама шукає предмети круглої (квадратної, трикутної) форми, порівнюючи їх із іншими. Побачивши який-небудь предмет, запропонуйте визначити його форму : «якої форми цей дорожній знак? Чому ти так думаєш? На яку фігуру схоже вікно? Чому ти так думаєш ?»

 3 метою вправляння в розрізненні й називанні геометричних фігур можна організувати з дитиною ігри «Знайди таку ж фігуру», «Добери колеса до поїзда», «Викладання візерунка», «Доміно» та інші,
 Важливе значення для розвитку дитини має орієнтир у просторі. Потрібно памятати, що формування навичок мислення орієнтування в просторі потребує багаторазового повторення, конкретного показу того, що повинна діяти дитина. Ось деякі зразки вправ на закріплення понять «ліва сторона», «права рука (нога)», «попереду», «позаду»:
   1. Постав стілець з правої (лівої) сторони від себе
   2. Поверни голову вправо (вліво)
   3. Зроби крок вперед (назад), вправо
   4. Візьми в праву руку м'яч, а в ліву - куб.
   5. Стань так, щоб ведмедик був позаду (попереду).
   6. Що розміщено попереду (позаду)?
 За завданням дорослого діти розкладають іграшки, картинки на столі або аркуші паперу: вгорі, внизу, зліва направо. При цьому широко використовуються ілюстрації з книг. 

 Хочеться порадити батькам, що давши дитині не спішіть їй відразу допомагати, дайте можливість дитині самостійно подумати, помислити, аж потім уточнюєте відповідь, доповнюєте дію, пояснюючи, чому саме так.

 Консультація для батьків "Роль розвиваючих ігор у розвитку математичних уявлень дошкільників"

                                   

 «Пограй зі мною!» - Як часто чуємо ми це прохання від своїх   дітей. І скільки радості вони отримують, коли ми, долаючи втому    і відсуваючи домашні справи, погоджуємося хоч на декілька   хвилин побути хворим або пасажиром, учнем або сірим вовком. Скажемо прямо, частіше за все, граючи з дитиною, ми слідуємо     за його бажанням: він сам розповідає нам, що треба робити. А ми, якщо вже вирішили зробити йому приємність, слухняно викону-  ємо всі вимоги.

 Однак гра - це не тільки задоволення і радість для дитини,    що само по собі дуже важливо. З її допомогою можна розвивати   увагу, пам'ять, мислення, уяву  малюка, тобто ті якості, які  необхідні для подальшого життя. Граючись, дитина може здобувати нові знання, вміння, навички, розвивати здібності,   часом не здогадуючись про це. Батьки інколи самі пропонують дитині пограти в школу, щоб закріпити навички читання; в  магазин, щоб перевірити вміння рахувати, і т. д.

Ігри, спрямовані на розумовий розвиток дитини-дошкільника, можна розділити на відносно самостійні групи. Це ігри, що розвивають сприйняття, увагу, пам'ять, мислення та творчі здібності. Особлива група ігор допоможе підготувати дитину до школи. Для дітей кожної вікової групи (від 3 до 6 років) пропонуються всі ці види ігор.

 Ігри, спрямовані на розвиток сприйняття, формують у дитини вміння аналізувати предмети за такими ознаками, як колір, форма   і величина. До кінця дошкільного віку діти можуть вільно орієнтуватися в 7 кольорах спектру, розрізняти їх відтінки по насиченості та колірному тонові. Вони повинні знати основні геометричні форми (коло, овал, квадрат, прямокутник і трикутник), вміти підбирати за зразком або за назвою предмети певної форми. Знання такої ознаки предмета, як величина, виражається в тому,  що дитина може розташувати 8-10 паличок, кружечків або інших однакових предметів різної величини в порядку її зменшення чи збільшення, назвати основні градації величини предметів по 3

вимірах ( довжина, ширина, висота).
Наступна група ігор спрямована на розвиток уваги. Пропоновані ігри формують у дитини вміння зосереджуватися на певних сторонах і явищах дійсності. (Без зосередження неможливо виконати будь-яку, навіть саму просту роботу.)Основні властиво-  сті уваги, які формуються вже в дошкільному віці, - це її стійкість, переключення і розподіл. Стійкість уваги означає здатність довго зосереджуватися на чому-небудь. До кінця дошкільного віку діти можуть займатися одним і тим же видом діяльності до 1 -1,5 години. Переключення уваги являє собою здатність  переходити  від однієї діяльності до іншої, від одного заняття до іншого. Про розподіл уваги ми говоримо тоді, коли дитині  доводиться діяти відразу з двома або кількома предметами. Старший дошкільник в змозі  розподіляти увагу між 6-7 предметами.

У дошкільному віці відбувається поступовий перехід до довільної уваги від мимовільної.Мимовільна увага  характерна тим, що вона викликається новими, привабливими і цікавими в даний момент для дитини предметами. Довільна увага передбачає вміння зосереджуватися на завданні, навіть якщо воно не дуже цікаве.
Наступна група ігор спрямована на розвиток пам'яті, яка так само, як і увага, поступово стає довільною. Дитина старшого дошкіль- ного віку вже може ставити собі за мету - запам'ятати що-небудь і   з більшим чи меншим успіхом підбирати  засоби  для виконання цієї мети, тобто засоби, які полегшують  процес запам'ятовування.

Всі ми знаємо, що кольори спектра легше запам'ятовуються за першими літерами фрази «Каждый охотник желает знать где сидит фазан». Таким маленьким секретам можна навчити і дошкільнят. І допоможуть вам в цьому ігри з розвитку пам'яті.
Розвиток мислення дитини відбувається за умови оволодіння  нею трьома основними формами мислення: наочно-дієвим, наочно-образним та логічним. Наочно-дієве мислення - це мислення в дії. Воно розвивається у молодших дошкільнят в процесі дій з різними предметами, іграшками. Основна форма мислення дошкільника - наочно-образне мислення - тобто така організація образів, яка

дозволяє  виділяти найістотніше в предметах, а також бачити співвідношення їх один з одним і співвідношення їх частин.  Дитина повинна навчитися користуватися різними планами, схемами. До кінця дошкільного віку у дітей починають складатися елементи логічного мислення, тобто формується вміння міркувати, робити умовиводи відповідно до законів логіки.

Розвиток творчих здібностей дитини має на увазі розвиток   уяви і гнучкого, нестандартного мислення. Творчість багато в   чому визначається умінням висловлювати свої почуття, уявлення про світ різними способами. А для цього треба навчитися бачити    в кожному предметі різні його сторони, вміти, відштовхуючись    від окремої ознаки предмета, будувати образ; не тільки вільно фантазувати, але і направляти свою фантазію, творчі можливості  на рішення різних завдань.

І нарешті, ігри, що допомагають підготувати дитину до школи. Це ігри, які розвивають у малюка елементарні математичні

уявлення,знайомлять його зі звуковим аналізом слова, готують  руку до оволодіння письмом.

Майже для кожної гри даються варіанти спрощеного або ускладненого її проведення. Тому, організовуючи ігри з дитиною, уважно придивіться до неї, оцініть її індивідуальні особливості. Якщо вона швидко і легко справляється з завданнями, можна пропонувати їй більш складні і, навпаки, в разі утруднення, краще довше затриматися на простих. Ні в якому разі не можна  форсувати виконання завдань, дорікати малюка в тому, що він  щось не вміє, навіть якщо це з легкістю роблять його однолітки.
Важливо не тільки навчити дитину чого-небудь, але і вселити в нього впевненість у собі, сформувати вміння відстоювати свою ідею, своє рішення. Особливо це стосується виконання творчих завдань, які зазвичай мають кілька рішень і які не вимагають жорсткої оцінки: «вірно - невірно». Потрібно навчити дитину приймати критику без образ і висувати нові ідеї.
 І знову-таки тут важливі індивідуальні риси дитини. Якщо вона смілива і впевнена у собі, можна починати вчити її критично оцінювати  свої відповіді. Якщо сором'язлива, нерішуча, краще спочатку підбадьорити її і підтримати будь-яку ініціативу. Якщо малюк прагне швидко змінювати завдання, відбуваючись першою-ліпшою відповіддю, то добре б зацікавити його завданням, навчити знаходити в ньому нові деталі, насичуючи знайоме новим змістом.  І навпаки, якщо, виконуючи ігрове завдання, дитина «угрузає» у нескінченних деталях, що заважає йому рухатися вперед, краще допомогти  йому вибрати один варіант, залишивши все зайве осторонь, потренувати в умінні переходити від однієї ідеї до іншої, що особливо важливо при виконанні творчих завдань.
 Кожна гра - це спілкування дитини з дорослим, з іншими дітьми; це школа співробітництва, в якій він вчиться і радуватися успіху однолітка, і стійко переносити свої невдачі. Доброзичливість, підтримка,радісна обстановка вигадки і фантазії - тільки в цьому випадку наші ігри будуть корисні для розвитку дитини.
У кожну гру можна грати з одним малюком, а можна і з кількома. А ще краще грати всією сім'єю, хоч на кілька хвилин відкладаючи свої справи. Радість, яку ви зробите дитині, стане і вашою радістю, а проведені разом приємні хвилини допоможуть вам зробити добрішим і веселіше спільне життя. Так давайте пограємо!

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ 

ЗДІБНА? ОБДАРОВАНА? ТАЛАНОВИТА?

Шановні батьки! Хочете дізнатися ваша дитина здібна, обдарована чи талановита?! Дайте відповіді на запропоновані запитання. Відповідати на запитання потрібно «так» чи «ні».

1.    Моя дитина ініціативна, жвава, рухлива.

2.    Її інтереси і захоплення досить постійні.

3.    ЇЇ зацікавленість урівноважена.

4.    Порівняно з однолітками виявляє інтерес і потяг     (активно виражений) до мистецтва, літератури, спорту,  природи, моделювання, техніки. (підкреслити або   записати).

5.    Має не більше двох друзів (постійних), причому старших від себе.

6.    Її цікавить усе загадкове, таємниче і навіть незрозуміле.

7.    Любить багато запитувати, наполеглива в одержанні вичерпних відповідей.

8.    Її мова розвинена, дитина має великий запас слів, добре розуміє і вміло використовує його.

9.    Переважно намагається знайти самостійне рішення в тих або інших ситуаціях, обставинах.

10.                      Не задовольняється поверховим поясненням і такими ж відповідями на свої численні запитання.

11.                      Намагається дотримуватися власного погляду на ті або інші події, незважаючи ні на які обставини та обіцянки.

12.                      Обов’язково (завжди) реагує на все нове.

13.                      Розпочату справу практично завжди намагається довести до кінця.

14.                      У суперечках відстоює власну думку, не хоче визнавати загальноприйняті погляди.

15.                      У непередбачених і складних ситуаціях бере на себе роль лідера.

16.                      Має помітну схильність до якогось виду діяльності або до предмета (групи предметів, іграшок, книжок тощо).

17.                      Настирлива, вперта, рішуча в досягненні бажаної  мети.

18.                      Виявляє неприховану потребу в підтримці дорослих.

19.                      Легко знаходить і завжди має досить багато друзів.

20.                      Ставить багато запитань, переважно з кола своїх захоплень та інтересів.

21.                      На багатьох справляє враження не за віком старшої.

22.                      Нерідко виявляє риси егоїзму або навіть безпричинної агресії.

23.                      Знає собі ціну і своє покликання.

24.                      Легко і часто відволікається і залишає розпочату справу (заняття), гру тощо.

25.                      Майже однаковою мірою цікавиться гуманітарними і технічними питаннями.

Тепер підсумуємо.

Якщо на запитання 1,6,12,18, 24, Ви відповіли «так», ваша дитина загалом здібна. За умови негативних відповідей на запитання 18,24

запишіть відповіді на запитання 2,3,7,10,11,13,16,17,19,20,22. Якщо всюди буде «так», є серйозні підстави гадати, що дитина по-справжньому обдарована.

Коли і на останні запитання – 4,5,6,9, 14,15,21,23,25- відповіді позитивні, це може свідчити про ознаки яскравої обдарованості, навіть таланту.

                                    

                                       Тест для батьків.

                         Тест «Які ви батьки?»

Вам необхідно вибрати одну з трьох відповідей:

А. Можу і завжди так роблю.

Б. Можу, але не завжди так роблю.

В. Не можу.

Чи можете Ви:

1. У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?
2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3. Зізнатися дитині у помилці, яку Ви допустили в ставленні до неї?
4. Вибачитись перед дитиною в разі своєї неправоти?
5. Стримати себе, якщо вчинок дитини роздратував Вас?
6. Поставити себе на місце дитини?
7. Повірити хоча б на хвилинку, що Ви добра фея?
8. Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який показує Вас у негативному світі?
9. Завжди стримуватись від слів, здатних боляче вразити дитину?
10. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?
11. Надати один день, коли вона робила б усе, що їй заманеться і поводила б себе так, як схоче, а Ви ні в що не втручатиметесь?
12. Не відреагувати, коли Ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?
13. Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це - примха, скороминуча забаганка?

Підрахуйте очки. Відповідь «А» оцінюється у 3 бали, відповідь «Б» - в 2 бали, відповідь «В» - в 1 бал.

Якщо Ви набрали від 30 до 39 балів: це означає, що дитина - найбільша цінність у Вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, а й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найпрогресивніших принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, Ви дієте правильно і можете сподіватися на добрі результати.

Від 16 до 30 балів: піклування про дитину для Вас питання першорядне. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом Ви занадто суворі, в інших випадках - надміру м'які, крім того, Ви схильні до компромісів, котрі послаблюють виховний ефект. Вам слід серйозно замислитись над своїм підходом до виховання дитини.

Менше ніж 16 балів свідчить про те, що перед Вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховати дитину як особистість, а можливо, і того, і іншого. Бажано порадитись із спеціалістами - педагогами та психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини - дуже складний і відповідальний процес. Ось чому успішне виконання батьківського обов'язку приносить людині найвище моральне задоволення.